Важливу роль у розвитку вітчизняної культури і освіти посідають музеї. За словами Дмитра Яворницького, вони – «величаві храми», «скарбниці людської пам’яті», які здатні долучити людину до пізнання своїх історичних витоків та піднести її національну свідомість та гідність.
Музейні предмети – це пам’ятки історії, культури, об’єкти природи. Вони – наслідки людської діяльності або процесів, що презентують, відтворюють окремі соціально-економічні віхи, періоди, епохи і тому мають наукове, історичне, семантичне, художнє, естетичне значення. Використання освітньо-виховного потенціалу музеїв – актуальне завдання сучасної школи.
Саме такими високими помислами і бажаннями керувались педагоги та учні Опришенської ЗОШ, коли вирішили створити в селі краєзнавчий музей.
Благородна мета породжувала і шляхи її реалізації. Перш за все ми опрацювали науково-методичну літературу про особливості оформлення музеїв в навчальних закладах, нормативні документи, порядок оформлення фондової документації. Зокрема, ми познайомились з працями таких вчених як Крейн А.З., Мезенцевої Г., Тверської Д.І. про музейну справу.
Багато корисних методичних матеріалів, рекомендацій ми знайшли у брошурі науковця Чернівецького національного університету іменя Юрія Федьковича Піддубного І.А. «Основи музеєзнавства». Автор відзначає, що в сучасних умовах в Україні зберігається точка зору на музеєзнавство як на наукову дисципліну, що змушує давати наступне її визначення: «Музеєзнавство – наука, що вивчає процеси збереження суспільної інформації, пізнання та передачі знань та емоцій через музейні предмети, музейну справу, музей як суспільний інститут, його суспільні функції та форми їх реалізації в різних суспільних умовах».
Цінними для нас були і є брошури, в яких подано методичні поради щодо обліку, паспортизації фондових матеріалів, їх збереження, вивчення і пропаганди та прилучення до культурної і духовної спадщини минулого. Серед них слід назвати Методичні рекомендації «Шкільний музей». Упорядники видання Гаврищук Є.І., Дребіт О.М., Омельченко І.А., Чернівці. 2008 рік. Змістовні поради вміщені і в брошурі «Шкільний музей» методиста ОЦТКУМ Анучкіна С.М.
В результаті опрацювання історичних та методичних джерел ми визначили свої основні форми і методи експедиційної, пошукової та дослідницької роботи.
Важливим напрямком у роботі музею в комплектуванні експонатів є щорічні археологічні експедиції членів гуртка «Юні археологи» в селі Опришени та в навколишніх населених пунктах. Для оцінки археологічних знахідок долучаємо науковців Буковинського центру археологічних досліджень при Чернівецькому національному університету імені Юрія Федьковича. Відтак оформляємо в експозиції музею, описуємо в пошуково-дослідницьких роботах. 
Поширеною формою музейної роботи є збиральницький метод, який полягає у зустрічах з старожилами села, збір етнографічних предметів, фіксація речових матеріалів, записи розповідей, спогадів людей про важливі події минулого чи про конкретний предмет, складання паспорта музейного експоната та оформлення експозицій в музеї.
Мета та завдання нашої пошуково-дослідницької роботи полягає у комплексному узагальненні даних про Опришенський музей археології та етнографії, висвітлення історії його створення та функціонування. Спробуємо також проаналізувати основні експозиції музею, унікальні рідкісні музейні предмети та окреслити історичну, мистецьку, естетичну, пізнавально-освітню, патріотично-виховну функції музею в сучасних умовах.

  1. Передумови створення музею.
  Одним з осередків збереження, вивчення і пропаганди пам’яток матеріальної і духовної культури став і Опришенській музей археології та етнографії  ім. Максиміліана Гакмана, офіційне відкриття якого відбулося 18 грудня 2005 року. 
  А починалося все ще в далекі 60 – ті роки минулого століття, коли місцевий вчитель історії, ентузіаст Пантелій Білецький, віддано займався улюбленою справою, зібрав матеріали про давню історію села та району, культурну спадщину, створену предками. Щоправда, тоді не вдалося  з різних причин відкрити музей, але він виховав добрих учнів-послідовників, справжніх патріотів «малої батьківщини». 
  З 2000-го року розпочалась нова кропітка діяльність по відновленню історичних традицій села і створення музею. Різноманітний археологічний, етнографічний матеріал збирають учні Опришенської ЗОШ, члени новоствореного гуртка Глибоцького ЦТКСЕУМ на базі школи «Юні археологи» разом зі своїм керівником, вчителем історії, краєзнавцем Боднарюком Миколою Івановичем. На протязі трьох років за допомогою громади села було зібрано чималу кількість предметів. Поряд з цим гуртківці розпочали і наукову роботу по виявленню і відтворенню невідомих досі сторінок історії села. На базі школи розпочали проводити шкільні конференції, симпозіуми, зустрічі з видатними людьми села. Про цю роботу інформували громадськість через публікації в районній та обласних газетах. Гуртківців неодноразово запрошували до виступів і на телебаченні. У 2002 році з ініціативи гуртківців було проведено в школі першу конференцію, присвячену  584-ій річниці від першої документальної згадки про село.  Матеріали конференції були опубліковані в обласній румуном овній газеті «Молодь» (Жунімя). Вже у 2003 році 21 вересня святкування 585-ої річниці  села проводилось на обласному рівні з гостями з різних куточків країни та закордону. На другому поверсі Опришенського будинку культури в одній кімнаті було відкрито першу музейну експозицію. Так розпочалась музейна діяльність в селі. Ідея створення музею в селі та проведення  щороку святкувань, присвячених Дню села, отримали підтримку місцевої влади та громади в цілому. 
  У 2002 році була створена музейна рада, в яку входило дванадцять осіб, і яка прийняла рішення відкрити музей у вересні 2003 року до 585-ої річниці від першої письмової згадки. За пропозицією Русу Лівія Івановича, музейна рада вирішила присвоїти музею ім’я видатного односельчанина, правника і історика, професора, ректора Чернівецького Національного Університету у (1921 – 1922) рр., автора багатьох монографії з правознавства та історії, Максиміліана Васильовича Гакмана.
  Максиміліан Васильович Гакман (1877– 1961 рр) народився в селі Опришени в родині священика Василя Гакмана. Закінчує юридичний факультет Чернівецького університету. В 1909 – 1910 рр., працює в університетах Берліна і Зюрекха. З 1919 року він - професор на юридичному факультеті Чернівецького університету. З 1919 по 1921 рр., декан цього ж факультету, з 1921 по 1922 рр., ректор університету. У 1920 році створює базу Чернівецької Комерційної Академії. Останні роки життя провів у місті Турда (Румунія), де і похований 11 жовтня  1961 року.
    За сприянням сільського голови Поповича Миколи Костянтиновича, літом 2003 року, розпочались роботи по підготовці відкриття музейної кімнати історії села в Будинку культури.
  Однієї музейної кімнати виявилось мало для розміщення всього зібраного музейного матеріалу. Розпочались пошуки шляхів розширення тематичних музейних експозицій. Музейна рада та громада села звернулася з проханням про допомогу до місцевої влади 16 вересня 2005 р. Опришенська сільська рада за рішенням № 17 виділила для музею другий поверх старого приміщення колишньої школи, будівлі кінця ХІХ, століття, яка довгий час слугувала як хата сільського священика, де народився і виріс Максиміліан Гакман. Пізніше будівлю перетворили на сільський клуб та контору колгоспу, а з 1967року відкрили класні приміщення для школи. За три місяці при допомозі учнів, батьків та районної державної адміністрації був проведений частковий ремонт приміщень та оформлення чотирьох  тематичних експозиції, які відображали історію села від перших людських поселень і до сьогодення. 
       18 грудня 2005 року відбулось офіційне урочисте відкриття Опришенського музею археології та етнографії. На відкриття було запрошено гостей, журналістів, телебачення, представників влади краю. Перед гостями були представлені результати  багаторічної праці педагогів, учнів, краєзнавців-аматорів.
  Символічну стрічку урочистого відкриття музею перерізали сенаторка румунського парламенту, професор історії пані Віоріка Моісюк та голова Глибоцької райдержадміністрації Петро Володимирович Панчук. Для гостей була проведена перша екскурсія на двох мовах українською та румунською. Під час урочистого зібрання грамотами районної державної адміністрації, районної ради та сільської ради були нагородженні мешканці, які допомогали створенню музею: Бірев Діонізій, Білецький Пантелій, Безушко Георгій, учні Безушко Ілля, Ісопеску Андрій, Гажилюк Іван, Крецу Остафій, Безушко Олександра, Паскал Каріна. 
    В музеї зберігаються багато експонатів з палеоліту до сьогодення, які знайдені гуртківцями під час археологічних експедицій. Відвідувачі можуть ознайомитись з секціями  "Археологія”, де представлена одна з найбагатших колекції речей з палеоліту (додаток 3), Трипільської культури та археологічних пам’яток середньовіччя. В цій секції представлено декілька унікальних експонатів Трипільської пластики та залізні вироби  з середньовіччя. 
  Розкопки підтвердили, що на території села були трипільські поселення – гіганти, що займали до десяти гектарів. Знайдені й уламки від горщиків (додаток 4, 5), серпів  (додаток 6, 7), наконечники списів. Цікавим є ніж з кременю, на якому помітні білі лінії. Виявляється – це кремній, який потрапив сюди аж з Волині. 
  У 2003 році юні археологи відкрили поселення залізного віку – ІХ – VIII століття до н.е. Предмети цієї епохи дають нам уявлення про початкове існування знахідок та середовище їх функціонування. Унікальним експонатом в музеї є і залізна стріла від лука VII століття н.е.
  У  1999 році на території села мешканець Георгій Безушко виявив монету часів молдовського господаря Богдана – ІІІ (1504 - 1517). Таких монет в області поки що більше не виявлено. У 2008 році нумізматична колекція музею поповнювалась ще завдяки місцевому любителю-краєзнавцю Безушко Георгію новими рідкісними турецькими, угорськими та польськими середньовічними монетами початку та другої половини ХVI ст. (додатки 9, 10, 11, 12). Серед цінних знахідок в музеї є і срібний перстень ХVI ст., срібні ґудзики та інші важливі речі з середньовічного часу.
  Увагу відвідувачів привертає і середньовічна зброя, яка знайдена на території села, стріли, списи, ядра  ХVIІ ст., мортира ХVIІІ ст. В музеї широко представлена історико-культурна спадщина села, району. Це все є невід’ємною частиною історії Буковини. В експозиційних залах відвідувачі можуть побачити різноманітний цікавий матеріал і декілька десятків експонатів, які є унікальними. Наприклад, в Археологічній залі зберігається Молдавська срібна монета Богдана ІІІ (1504-1517 рр.), залізна стріла VІІ ст. н.е.,зооморфні та антроморфні глиняні статуетки трипільської культури ІV-ІІ тис. до н.е., бронзові кільця, списи, рештки керамічного посуду різних культур. В музеї є також слов’янська кераміка Празької культури, знайдена під час експедицій біля річки Сірет поблизу села Сучевени.
    В окремих виставках зберігаються і копії перших письмових джерел про село та різноманітні документи австрійського та румунського часу. Велику історичну цінність мають і етнографічні експозиції музею. Тут оформлено виставки народної культури: автентичні вишиті вироби, народні костюми (додатки 15, 16, 17, 18) та знаряддя праці для виготовлення тканин для одежі, серед яких ткацький станок, пряслиця, веретена та інші речі кінця ХІХ – поч. ХХ ст. (додатки  )
    Серед побутових речей цікавим у музеї є зерновик кінця ХІХ століття. Його сплетено на горищі маленької сільської хати. Шість років тому цей будинок розібрали. Коли підняли дах, вдалося дістати зерновик. Він надзвичайно великий – вміщує до 400 кілограмів зерна чи муки (додаток 19).
  Вдалося зібрати в колекцію музею і старовинні ліхтарики ХІХ століття. Найцікавішим із них є ліхтарик, який складається із чотирьох скляних стінок. У середині ставилась невелика свічечка. Такі ліхтарики часто використовували на вулиці чи в стайні  - їх було зручно носити із собою.
  В музеї також представлена велика колекція, ікон, написаних на дереві в кінці ХІХ ст., серед них і ікона, яка викликає дощі (додатки 19, 20). Ікона недавно подарована в музей мешканкою села, яка розповіла, що ікона використовувалась для викликання дощів під час посухи. «Коли довгий час не було дощів, під вечір ікону опускали в колодязь і молились Богу, щоб він послав дощі» - розповідає ця старожителька села Ковальчук Флоря. Останній раз ікону використовували  влітку 2005 року. Сама ікона вирізана  з дерева у формі Святої Тройці. Серед найдавніших речей є і старі релігійні книжки, Євангеліє ХVIII століття (додаток 21), Біблія 1909 року, хрест 1847 року, який зберігався під стріхою і оберігав будинок від негараздів. А на городі біля будинку, де розташовано музей, знайшли маленький бронзовий хрест і печатку. Цікавими і цінними є зібрані в музеї матеріали Першої та Другої світових воєн, документи румунського періоду на Буковині. Зібрані тут і розповіді, спогади, односельців про сталінські репресії в Опришенах в 40-50-их роках минулого століття.
Окрема експозиція розповідає про видатних людей, уродженців рідного села. 
На цікаві і унікальні експонати Опришенського музею приїжджають подивитися  туристи з Німеччини, Румунії, Угорщини, Чехії, Канади, Ізраїлю. 
Загалом в музеї виставлено понад тисячу експонатів. Вони естетично оформлені в тематичні експозиції та дбайливо зберігаються. Таким чином музей дійсно став важливою скарбницею матеріальної і духовної культури минулого і сьогодення. А культурна спадщина народу, за висловом Івана Гончара, має бути, «корінням і стовбуром нашого духовного життя», важливою ознакою ідентичності нації. Про значимість, освітньо-виховний потенціал і патріотичну роль музею свідчать численні доброзичливі слова відвідувачів у «Книзі відгуків» музею. У пошуково-дослідницькій роботі зроблена спроба висвітлити історію створення Опришенського музею, проаналізувати найважливіші експозиції цього закладу та розкрити експедиційну, пошукову роботу гуртківців та дослідницькі надбання учнів та педагогів.
Таку благородну, подвижницьку роботу могли здійснити гуртківці, односельці лише завдяки тому, що керівником, натхненником, організатором музейної справи був і є досвідчений педагог, історик, директор місцевої школи Боднарюк М.І.
У роботі ми проаналізували музейні предмети археологічних експозицій. Акцентували увагу на те, що вони мають велике історичне, семантичне, естетичне значення, бо презентують певну епоху, процеси далекої минувшини і є документальним джерелом інформації. Аналізуючи роботу музею, ми також прагнули описати унікальні рідкісні експонати, які мають велику культурно-історичну цінність.
Збираючи та вивчаючи різні предмети традиційно-побутової народної культури, ми намагалися розкрити їх ужиткові, декоративні, естетичні призначення, архаїчні риси, етнічні ознаки та місцеву самобутність.
Важливим напрямком роботи юних краєзнавців є дослідницька діяльність на базі музею. Це означає, що учні не просто збирають старожитності, археологічні знахідки, але й оформляють їх в експозиції та вивчають і досліджують. Результатом цієї праці є написані науково-дослідницькі роботи, з якими гуртківці виступають на різних семінарах, форумах, зльотах, конференціях та публікують матеріали в засобах масової інформації.
У обсяг роботи гуртківців також входить облік музейних предметів, забезпечення умов їх збереження, проведення культурно-освітньої роботи серед учнівської молоді та широкого загалу громадськості. Важливим аспектом у діяльності музею є активне долучення юнаків та дівчат, які мають можливість займатись улюбленою справою та розвивати свої нахили, уміння і здібності.
Газетні публікації, які є в додатках роботи, свідчать про великий авторитет, значимість музею на рівні села, району, області, країни. Отож не випадково всі гості, учасники екскурсійних маршрутів не оминають на своєму шляху такий важливий туристсько-краєзнавчий об’єкт як Опришенський музей.
А нещодавно викладач кафедри географії Чернівецького національного Університету імені Юрія Федьковича Іванунік О.В. по п’ятибальній системі розрахунку атрактивності дав Опришенському музею максимальну кількість балів.