Минають
дні, роки, десятиліття… 
Минають
століття, але великі справи продовжують свій шлях зростаючи, вбираючи в собі
все більше з сучасного життя, більш оновлено через контакт з людьми інших
часів. 
Вірші
Емінеску звучать, ніби дощ липового цвіту тече над людьми, над піснею, над
нами. Це квіти великої поезії, їх душа,
яка здіймається через крик і сльози. 
Емінеску,
як Світоч, піднімається над нашою
поезією, над часом, це і є доля великих справ-зростати з часом. Падали
сніжинки, ніби білі квіти, про яких
співали в найдавніших колядах, коли учні
нашої школи відсвяткували 164 р. від дня народження великого поета М.
Емінеску. На тлі музики чаталася поезія. Вірші, які читали учні, були дуже
різноманітні, вони торкалися всіх мотивів поезії Емінеску. Прозвучали
уривки творів: „Freamăt
de codru”, „Somnoroase păsărele”, „Dorinţa”, „Atât de fragedă ”. Емінеску житиме в нашої свідомості стільки, скільки
шелеститимуть листя в лісі, скільки виходитиме місяць на небі, скільки будемо чути
дзюрчання джерельної води, скільки житиме наша рідна мова. Вчителька румунської мови Стельмах Г.А. та
літератури
|
