Минають дні, роки, десятиліття…
Минають століття , але великі справи проводжують свій шлях зростаючи, вбираючи в собі все більше з сучасного життя, більш оновленого через контакт з людьми інших часів.
Вірші Емінеску звучать, ніби дощ липового цвіту тече над людьми, над піснею, над нами. Це квіти великої поезії їх душа, яка здіймається через крик і сльози.
Емінеску, як промінь сонця, піднімається над нашою поезією над часом, над нашими справами.
Падали сніжки, ніюи білі квіти, про яких співали в найдавніших колядках, коли учні нашої школи відсвяткували 164-років від дня народження великого поета М. Емінеску.
На тлі музики читалася поезія. Вірші, читали учні, були дуже різноманітні, вони торкалися всіх мотивів поезії Емінеску .
Прозвучали уривки творів: „Freamăt de copdru”, „Somnoroase păsărele”, „Atât de fragedă”, „Dorinţa” та інші.
Емінеску житиме в нашій свідомості стільки, скільки шелестітиме листя в лісі, скільки виходитиме місяць на небі , скільки будемо чути дзюрчання джерельної води, скільки житиме наша рідна мова .
|
