Психологічна готовність до навчання у школі не полягає в умінні
читати й писати. Дітям до школи читання і письмо у кращому разі не шкодять,
цифри і літери сприймаються ними як чергова частинка навколишнього світу, і
діти швидко втрачають до них інтерес. Надмірний обсяг інформації не розвиває
взагалі нічого.
А для чого ж школа, як не для того, щоб навчити
малюка читати, писати, рахувати? Що він робитиме у першому класі? Нудьгуватиме?
Розважатиметься?
Заняття в різних гуртках із підготовки дитини до
школи, звісно, розширює кругозір і загальну обізнаність, але тільки «сильних»,
здібних дітей. «Слабким» таке навчання до школи найчастіше шкодить, оскільки
створює додаткове навантаження на нервову систему, яку діти цього віку
витримувати не можуть. Крім того, якщо в дитини до 7 років сформувати
неправильні навички читання або письма, її потім неймовірно важко буде
перевчити!
Головний пріоритет у питанні освіти дитини на
етапі підготовки до школи, як і всього періоду дошкільного дитинства, має
належати загальному розвитку дитини. Саме це забезпечує подальшу успішність
навчання дитини у школі й означає, що педагоги дошкільних освітніх установ і
батьки, діти яких ідуть у школу, повинні піклуватися про те, щоб у
першокласників були сформовані загальні здібності та якості особистості,
необхідні для здійснення принципово нової для них навчальної діяльності.
Серед головних складових поняття «готовність до
школи» - розвиток допитливості й пізнавальної активності, вміння самостійно
думати і вирішувати прості розумові завдання. Головне в дошкільному навчанні –
розвиток потенційної здатності дізнаватися нове, тому на етапі дошкільного
дитинства знання, вміння і навички розглядаються не як самоціль, а як засіб
розумового розвитку. Їхній обсяг не повинен перевищувати вікових можливостей
дітей і дублювати шкільні навчальні програми.
Найважливіші показники рівня підготовки
дитини до школи:
1. Добре розвинене мовлення;
2. Сприйняття;
3. Пам'ять;
4. Уява;
5. Наочно – образне мислення, вміння:
Елементарно міркувати;
Порівнювати предмети, знаходити відмінність і
схожість;
Виокремлювати ціле і його частини;
Групувати предмети за певними ознаками;
Робити прості висновки й узагальнення тощо.
Важливо, щоб майбутній учень умів спілкуватися з
оточуючими, вмів підкорятися вимогам однолітків і дорослого, розуміти, що не
все залежить від нього.
Важливо також, щоб дитина вміла керувати своїм
тілом, добре рухалася й орієнтувалася у просторі, щоб у неї була розвинена
дрібна моторика рук, а також скоординовані рухи очей і рук.
Важливим компонентом готовності до школи є
особистісна готовність, тобто готовність і бажання дитини прийняти нову
соціальну позицію школяра, бажання вчитися, позитивно сприймати образ школи. На
жаль, часто батьки не надають належної уваги цьому компоненту.
Змістовна складність зауваженої проблеми полягає
в тому, що у багатьох дітей не складається об’єктивне уявлення про школу: воно
або надто ідеалізується, неадекватно оптимістичне, або надто негативне: школа
викликає побоювання ( як щось чуже, тривожне, небезпечне).
|
